Університет веде свої витоки від Єлисаветградського вищого земського реального училища, перше засідання правління якого відбулося 18 квітня (5 квітня за юліанським календарем) 1870 року. Статус урядового навчального закладу ЄЗРУ отримало 3 листопада (20 жовтня за юліанським календарем) 1882 року. Свідоцтво про закінчення реального училища (гімназії) давало право на прийняття на державну або військову службу. Певний час ЄЗРУ очолював відомий вчений Михайло Завадський, засновник першого в Україні педагогічного часопису «Педагогічний вісник», який видавався у ЄЗРУ. Навчальний процес у ЄЗРУ забезпечувала плеяда талановитих педагогів і вчених, зокрема, видатний археолог Володимир Ястребов, метеоролог Гаврило Близнін, академік портретного живопису Петро Крестоносцев, який очолював також і Вечірні рисувальні і креслярські класи при ЄЗРУ. Ці класи стали визначним освітньо-культурним осередком у регіоні, адже навчалися в ньому не лише реалісти, але й вихованці інших навчальних закладів. Єлисаветградське реальне училище дало путівку в життя цілій плеяді видатних особистостей; серед них – академік Георгій Проскура (засновник Харківського авіаційного інституту); гірничий інженер Мартін Шимановський (директор-розпорядник акціонерного «Товариства криворізьких залізних руд»); найвидатніший український меценат Євген Чикаленко; театральні діячі Микола Садовський, Панас Саксаганський, Гнат Юра; класики української літератури ХХ ст. Євген Маланюк, Юрій Яновський; білоруський драматург Ригор Кобець; музичні діячі Генріх Нейгауз, Фелікс Блуменфельд, Кароль Шимановський (польський композитор), художники Самійло Дудін, Олександр Осмьоркін, Петро Покажевський; інженер та етнограф Михайло Васильєв, Олександр Тарковський (батько поета Арсенія Тарковського), Володимир Тьомкін (єврейський релігійний діяч, один із засновників сіонізму і творців держави Ізраїль). Реальне училище стало не лише першим освітнім закладом із підготовки майбутніх інженерно-технічних кадрів в регіоні, а й першим закладом із підготовки учителів, адже на його базі діяли педагогічні курси. Відтоді навчальний заклад зазнав ряду значних трансформацій та реорганізацій: Земське реальне училище ― Вечірній робітничий технікум ― Вечірній інститут сільськогосподарського машинобудування ― Технікум сільськогосподарського машинобудування ― Вечірнє відділення, а згодом філія Харківського політехнічного інституту ― Інститут сільськогосподарського машинобудування ― Державний технічний університет ― Національний технічний університет. Сьогодні Центральноукраїнський національний технічний університет – потужний освітній і науковий центр в Україні. Випускники нашого університету є відомими вченими, промисловцями, економістами, управлінцями та державними діячами, вони визначатимуть образ України в майбутньому.